Перед тим як пошити вишиванку своїми руками доцільно ознайомитися з історією її виникнення, символікою орнаментів та кольорів. Ми підготували для вас детальну інформацію щодо появи та розвитку популярності цього одягу. А також створили детальний майстер-клас із виготовлення вишиванки.
Історія появи вишиванки
Перша згадка про прикрашання предметів гардеробу орнаментами, які знайшли на території сучасної України, сягає доби палеоліту, а це 1,5 млн. – 10 тис. років до нашої ери. Звичайно мова йде не про одяг. Це був браслет, витесаний із бивня мамонта та прикрашений орнаментом у вигляді ромбів – традиційним і найпоширенішим символом української вишиванки.
Наші предки вірили у символічність візерунків, які оточували їх в побуті. Тому і наносили їх на посуд, прикраси та одяг у якості оберегу для їх власників. Геометричні фігури символізували природні стихії, родючість землі. Зображення різновиду флори – сімейне благополуччя, щастя, материнську любов. Вірили, що зображення тварин принесуть достаток, вірність та довгі роки життя. Важливе значення мали і кольори: червоний символізував кохання, чорний – родючість землі, а подекуди журбу чи жалобу, зелений – молодість, синій – життєву енергію тощо.
Археологічні знахідки на Черкащині свідчать, що в період розвитку трипільської культури вишиванка була популярним вбранням. Знайдені тогочасні статуетки зображали чоловіків у сорочках із візерунком на грудях. Геродот у своїх працях про скіфів описував їхнє вбрання як вироби із льону, оздоблені геометричним орнаментом. В часи Київської Русі були створені перші школи вишивання. А вже у XVIII ст. на сучасних територіях України вишиванка набуває такої популярності, що стає обов’язковим атрибутом гардеробу, налічує в середньому 150 видів технік та оздоблень. Вони характеризують певні регіони чи навіть населені пункти, мають орнаменти на повсякдень, для свята чи жалоби.
Справжнім амбасадором вишиванки в Україні можна вважати Івана Франка. Він один із перших переніс вишиванку як елемент української ідентифікації із селянського повсякденн до міських еліт.
Подолавши, без перебільшень, сотні тисяч років вишиванка і сьогодні є популярною серед українського населення. Ми прагнемо мати хоча б одну для святкування патріотичних державних свят. Проте одягнувши вишиванку раз, нам обов’язково захочеться це повторити.
Як пошити вишиванку своїми руками: правила, особливості, рекомендації
Щоб мати в гардеробі вишиті сорочки не обов’язково їх купувати. Можна пошити вишиванку своїми руками. При виготовленні вишиванки важливу роль відіграє тканина. Хотілося, щоб було не лише красиво, але і зручно. Найчастіше для вишитих сорочок обирають:
- льон – найкращий варіант для легких літніх сорочок, адже тканина має високу здатність пропускати повітря;
- бавовна – ніжна, приємна до тіла тканина, яка підійде для більш приталених та витончених виробів;
- домоткане полотно – класичний вибір тканини для створення вишиванки, адже має рівномірне переплетення ниток, що дозволяв вишивати без застосування накладної канви, проте досить щільне і майже не дозволяє тілу «дихати».
Будь-яку із тканин попередньою потрібно підготувати до викроювання. Тут допоможе техніка декотування: почергове занурення тканини в теплу і холодну воду, з метою її усадки. Мокру тканину злегка викручують та кладуть просохнути, після прасують. Використання такого методу дозволить уникнути сюрпризів після першого прання готового виробу, адже він вже не зменшиться в розмірі.
За розкроєм вишиванки поділяють на чотири основних види:
- із суцільнокроєним рукавом;
- тунікоподібна;
- із плечовими вставками;
- із кокеткою.
Звичайно асортимент магазинів для рукоділля дозволяє пошити вишиванку із заготовок. До такого набору входить вже викроєна тканина потрібного розміру та фасону, схема вишивки, муліне, голка для вишивання та інструкція. Майстрині залишається тільки вишити орнаменти за схемою та зшити деталі між собою.
Якщо ж ви відчуваєте в собі потенціал та бажання створити вишиванку самостійно від початку до кінця, то розглянемо варіанти доступних викрійок українських сорочок.
Як викроїти жіночу вишиванку?
Правильно змоделювати і викроїти виріб – відповідальний та складний процес. Але у крої української жіночої сорочки є свої хитрощі, як спростять виготовлення вишиванки.
Крок 1. Обрану тканини складаємо вдвоє поперек кромки. Це ми робимо для того, щоб одночасно викроїти передню та задню частини виробу – пілки, без додаткового зшивання. Лінія поперечного згину – це умовна лінія плеча.
Крок 2. Відкладаємо на ній прямокутник, розміри якого дорівнюють ширині виробу, що визначається як напівобхват грудей та довжині бажаної сорочки. Додаємо з усіх сторін припуски по 2-6 см для зметування та накладання швів. Їх розмір залежить від вашої впевненості та досвіду. Якщо ви робите викрійку вперше в житті, краще припуски зробити більшими. Вирізаємо.
Крок 3. На отриманому прямокутнику, вимірюємо середину поперечної лінії, умовної лінії плеча, від неї вниз передньої пішки відкладаємо пряму лінію в 15 см. Цей розріз ви можете здійснити на будь-якому зручному для вас етапі викрійки. Тут буде горловина. В подальшому її можна зробити прямокутну, овальну, з глибоким вирізом чи коміром-стійкою.
Крок 4. Потрібно відкласти на тканині заміри рукава. Тут також можна скласти тканину вдвоє так, щоб за одним разом викроїти зразу два рукави. Довжина рукава буде залежати на пряму від вашого бажання, а ширина відповідатиме довжині плечової вставки (висота від верхньої точки зовнішнього боку плеча до пахв).
Крок 5. Якщо у моделі вашої сорочки будуть манжети та комір, їх викроюємо знову склавши тканину вдвоє. На цей раз, щоб зробити елемент більш цупким, здатним тримати форму. Довжина манжету дорівнює обхвату кисті, а коміра – обхвату шиї, в найнижчій точці до плечей. Ширина таких елементів стала та дорівнює 3 см. Не забувайте про припуски хоча б в плюс 2 см з усіх сторін.
Коли всі елементи викроєні, можна почати вишивати орнаменти. Традиційно в жіночій сорочці вишиваються рукава, стійка на грудній ділянці переду виробу, від поясу до горловини – так звана пазуха, манжети та комір, якщо вони передбачені моделлю.
Чоловіча вишиванка своїми руками
Викрійка чоловічої вишиванки мало чим відрізняється від жіночої. Основні заміри та методи однакові. Єдина відмінність – це довжина виробу, орнаменти та місця їх нанесення. У чоловічих вишиванках вишивається комір, манжети та стійка на пазусі.
Щоб зрозуміти як пошити вишиванку своїми руками, потрібно зібрати всі деталі в єдиний виріб:
- Зметати плечові вставки із передньою та задньою пілками, у випадку якщо обрали модель із їх використанням.
- Зметати рукава до отриманого прямокутника, а потім по довжині. Зауважте, якщо рукава будуть широкі, у верхній частині плеча їх краще зметати, а потім і шити, за технологією пухликів. Тобто, накладання декоративного шва, при якому тканина закладається у дрібну збірку.
- Краї рукавів зметуємо з манжетами, а якщо вони не передбачені моделлю, то оброблюємо косою бейкою;
- Горловину також можна обробити декоративним швом, косою бейкою чи приметати комір.
Після зметування сорочку потрібно приміряти, щоб зрозуміти чи «сіла» вона на вас, якщо так, то можна сміливо зшивати. Якщо побачили, якісь недоліки, позначте їх лініями на виробі та зметайте сорочку знову, із їх урахуванням.
Конструювання та викрійка української вишитої сорочки – процес творчий та неординарний. Базова викрійки дає можливість створити собі родовий оберіг, який може передаватися із покоління в покоління. А простота виробу дозволяє видумувати нові фасони. Виготовивши власноруч вишиванку хоча б один раз, ви з впевненістю зможете давати майстер-клас, як зшити вишиванку, своїм друзям.
Залишити відповідь